Утворення запорізької січі

     Приблизно 1550 р. на острові Мала Хортиця черкаський староста – князь Дмитро Вишневецький-Байда заснував фортецю, що поклала початок Запорізькій Січі. Запорізька – оскільки перебувала за порогами Дніпра (великими каменями, що залишилися з часів льодовика і перекривали течію річки), Січ – тому, що огорожа складалася з закопаних у землю дерев'яних стовпів, засічених угорі.

     Запорізькі козаки створили струнку військову організацію: козацтво поділялося на полки по 500-1000 чол. на чолі з полковниками, полки ділилися на сотні на чолі з сотниками, сотні – на курені на чолі з курінними отаманами. 

     Все запорізьке військо очолював кошовий отаман, пізніше – гетьман. Всі посади у Січі були виборними, головні питання вирішувалися на козацькій раді. Жінок у Січ не пускали, а одружені козаки проживали на хуторах – зимівниках. У 1593 р. засновано другу Січ на острові Базавлук. 

     Влада запорожців розповсюджувалася не тільки на острів, де вони перебували, а й на округи, де жили одружені козаки, розташовувалися запорозькі зимівники. Вся територія «Вольностей Війська Запорозького» (територія, що контролювалася козаками) поділялася на адміністративні одиниці – паланки. Кількість їх у різні часи змінювалася. Фактично козаки контролювали все нижнє Подніпров'я, суміжні з кримськими татарами землі Дикого поля. 

     Спочатку польський уряд намагався протистояти козацтву, оскільки вільне селянство не вписувався у структуру польського суспільства та й козаки часто здійснювали набіги на Кримське ханство, а це загострювало польсько-кримські відносини. Однак, коли поляки зрозуміли, що козаки фактично виконують функції прикордонної варти, польський уряд став робити спроби підпорядкувати козацтво собі. В 1572 р. король Сигізмунд II прийняв на державну службу для захисту кордонів 300 козаків – так було започатковане реєстрове козацтво на чолі з гетьманом. Реєстровому козацтву формально підпорядковувалася і Запорізька Січ, проте повністю взяти її під контроль Речі Посполитій так і не вдалося. У 1616 р. польський сейм з незадоволенням відзначав, що у складі Речі Посполитої існує інша республіка. 

Запорізька Січ стала осередком української державності періоду пізнього середньовіччя (раннього нового часу), козацтво перетворилося на велику військову і політичну силу.